Вона хотіла жити,не страждати,
Немов зоря летіла зверху вниз...
Вона хотіла щиро покохати,
Як чисте небо океанський бриз.
Була як ангел що самий літає,
Дививсь ти в очі ці,але не знав...
Вона від долі посмішку ховає,
Буває так,що плаче по-ночах
В душі лиш сум...
Знов високо літає,страждає,думає,
І плаче тобі вслід,коли очима тебе проводжає.
Сльози гіркі,холодні наче лід...
І знову плаче...
Плаче і кричить її душа!
І серце ребра ломить.
Була любов,були і почуття...
Але в душі лиш сум,і голка серце коле.
Вона ніколи не забуде відчуття...
В очах знов біль і сліз нестрине море.
Її здалося що він знов кохав,
Любив до сліз,до болю,до нестяи.
Життя своє разом із нею обірвав,
І на руці залишились червоні плями...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2012
автор: Алін4ик