***
Мій проліску шаленства, до весни
Невтримно протягаєш спраглі крила!
Даруй мені, що бачу тільки сни...
І не напну ніяк надій вітрила -
Та врізавшись у сіру заметіль,
Що вже весною пахне усебічно,
Там не зали́шу свій гірчичний біль...
Печаль не вкину в днину пересічну
І з радістю не ринуся чимдуж
На груди долі - світанковій мрії.
Забувши, як хурделить поміж стуж,
Нарешті вбачу: справді вже весніє!
І ти - такий шалений до без тям,
Невтримно-спрагло доторкаєш висі!
Даруй мені, що так віддана снам...
Що навіть ти мені всього лиш снишся...
(2.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318471
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Леся Геник