Укотре повертаюся туди,
Де аніхто на мене не чекає…
В свідомості лунає: не іди!
А я іду, бо досі ще кохаю.
Не вперше двері замкнені чомусь…
Коли ж, нарешті, станеться подія?
Піду, але все рівно повернусь -
Моя помре останньою надія.
Можливо, не осилю я межу
І час не перетвориться у ліки…
Своє кохання в серці збережу -
Нехай святиться щирістю навіки.
Укотре повертаюся туди,
Де знов ніхто на мене не чекає…
В свідомості лунає: не іди!
А я іду. Я вірю. Я кохаю!
(26.11.2011.№182)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318566
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Вадим Косарєв