Нещодавно мене назвали егоїстом через відсутність в мені природного бажання мати дітей, до того ж ця відсутність підкріплена відчуттям Свободи Власного Духу. Що (на погляд того, хто мене таким назвав) лиш підсилює вираз мого «его»! …а що – коли ти в сім’ї та в народженні дітей бачиш рабство! Що – якщо ти не хочеш помножувати систему знищуючу планету та свою особистість, і перш за все – голос своєї Душі! Хіба це егоїзм? Як на мене – то це захист відчуття власної гідності, а не прояв «его»!
Власна гідність та «его» - це дві абсолютно протилежні речі! Перша – це збереження власного істинного «Я» (власної Душі), для подальшого прояву його в повсякденному бутті! Друга – знищення Істинного «Я» оманним – «его»!
…так, я не дам таким чином нове Життя у цей світ – але допоможу стати чистішим і собі і деяким людям! Хоч комусь – та допоможу! В цьому, і тільки в цьому я бачу сенс свого буття! І творчість на цьому цілком свідомо обраному мною шляху – мій головний інструмент.
Нехай пробачать мене мої пращури, батьки…і якщо можливо – Бог! Та життя на те і дано, щоби Жити, а не існувати!
Поскриптум: Прохання кожному хто читатиме цей твір залишити свій коментар - будь якого змісту (чи то в підтримку, чи в противагу їй)! Дуже цікава ваша думка! Заранє Дякую!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318575
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Сагайда