"А ти ламай, ламай мене повністю", -
каже до неї мережа часопростору.
Анна стоїть, її руки опущені.
брак тренувань керування свідомістю.
з рота осколки від дзеркала гострого
сиплять об підлогу кашею з органів.
вона випльовує, але продовжує
вперто дивитись на темряву сутності.
стікаючи кров'ю, чекати, вона вміє без стогонів,
без плачу. Анна - дівчина з серцем без штучності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318603
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: del