***
Квадрат екрану... Синій спазмоліт...
В руках — надії цокання ледь чутне.
Крізь призму днів чи летаргічність літ,
Цей крик письма, котрого не збагнути.
Сторінка-стен, лиш піктограмна мить.
У даль думки під крилами угіддя...
Та вірус-блок пискливо прощемить!
Та вірус-стоп! Приречене безпліддя...
Сліпим вікном виблискує екран.
Й оці рядки, мов недолітні птахи.
То - інший світ і вже іншієш сам,
Під свист ідей - чужо-своєї плахи...
(1.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318629
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Леся Геник