І жаль себе, а може і не жаль -
чи винна ти, що йти до тебе мушу? -
тим більше, що отруйнішим із жал
ти цілиш у свою охриплу душу.
І врешті не витримує струна,
і груди рве в польоті із нізвідки -
та чи у тому є чиясь вина,
що поряд хтось із поясом шахідки?
Чи винен хто, що в'януть до пори
твої слова, неначе мерзлі квіти?
Я все знесу - лише не говори,
що це мені не мало би боліти...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318689
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: Ярослав Петришин