А навколо - лише інтриги
І розчавлені душі пусті.
Вже не топлять людської криги
Речі справжні і дорогі.
Не цінується більше щирість,
Не цінується вічна любов.
І годинник сердець застиглий
Не прокачує свіжу кров.
Не руйнуються більше гори,
Не вбиваються злі почуття.
Ми складаєм життя із горя
Та малої частинки добра..
Зупинитись давно потрібно,
І послухати Всесвіту крик :
Вже пора познімати надійні
Металеві на душах замки.
Треба музику Світла почуть,
Треба Вічність для себе створити.
І прокинутись, як від сну,
І хотіти по-іншому жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318765
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2012
автор: dada_