Червоним сідає в околиці білій,
Пророче нам сонце і холод, і шал.
Пухнасті сніжинки лягають на вії -
Розтопить мій подих холодний кришталь.
Сніжинки на шиї збираю губами,
Товсте розстібнули зимове пальто,
Не скоро прийдемо з тобою до тями -
Лічили цілунки і збились на «сто».
Хай в одязі буде широка шпарина,
Бо манять на тілі низини й бугри…
Усе це для мене, а сили нестримні
Продовжують рухи любовної гри.
Заплутались руки в одежах із вовни,
Язик по – французьки… уже пересох.
Обійми і ласки, і тіла поклони:
Поділений холод січневий на двох.
Гаряча принцесо в засніженім царстві,
Твій принц біля тебе – одні навкруги.
У повнім безумстві, а може у щасті?
На метри, по колу розтали сніги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318937
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Олексій Тичко