ЇЇ зовуть.. та це не важно -
Ім’я не може передать,
ЇЇ єство, єство прекрасне,
Чарівну усмішку і стать.
Вона, як пташка сизокрила,
Літає ніби в небесах,
Але вона до біса мила.
Люблю її я на свій страх.
І кожен день, немов не свій я.
Не можу цього зрозуміть.
Все вириваю з себе пір’я -
Не можу просто не любить.
Чарівна муза, божа врода,
Пленила мене уві сні,
А я, неначе бурна вода,
Пливу в небеснім течії.
Та розум каже: вона пташка,
ЇЇ ніколи не спіймать.
А серце вірить.. дуже тяжко
Йому не неї споглядать.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319006
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Аарон