Коли місто спить, таксисти їздять тихо-тихо, щоб його не збудити. Перші маршрутки - це вже як будильник, кличуть прокидатися і обирати свій рейс. Вони, найперші, їдуть ще не за графіком і не по маршруту, до відправних точок вони прямують скороченим, більш улюбленим шляхом, і в цьому, мабуть, і полягає їхній єдиний за день вихід за рамки графіку, правил... Бо коли місто спить, можна все! Можна навіть бігати по ньому голяка, звісно, якщо це не настільки зимовий ранок, як сьогодні. Чи ніч. Взагалі, ранок - то поняття відносне: хто-коли прокинеться, тоді для нього і ранок... Для мене ранок рідко так рано, як от сьогодні.
Їде снігоочисна машина. Ха-ха... насмішила... нинішня зима скупа на сніг. ЇЇ неозброєним оком навіть можна було б необачно сплутати з весною, якби не блискучі привітання з Новим Роком, Різдвом, та іншими тільки зимі притаманними святами.
Гавкає собака. Класно думати, що вона гавкає на своєму м`якенькому коврику поруч з ліжком хазяїна. Чи не на коврику, а на доріжці біля вхідних дверей. Чи на чомусь там ще, тільки не на смітниках та провулках байдужого до не надто самодостатніх своїх жителів міста.
Самотні поодинокі людики бродять вулицями і, зосереджено згадуючи вчорашні пригоди, шукають телефони, гаманці, ланцюжки, цноту, та інші загублені ними звечора речі.
Місто буде готове прокидатися, коли двірники старанно його приберуть та відзвітують про виконану роботу. Адже наше місто не буде зустрічати перших своїх перехожих невмитим та непричесаним.
Для бездомних його жителів ці хвилини тягнуться страшенно довго. Вони невдоволено вурчать, похрипують і мурликають, з хвилюванням чекаючи світанку, коли сонце окине квартали світлим, а проте по-зимовому холодним променем, коли побільшає перехожих, кожен з яких видихатиме свій СО2... а попросту - чекають тепла.
А сніг падав. Падав з темряви у темряву. Падав, тільки дуже повільно і самотньо. Падав, тільки дуже тихо. Всі намагались бути тихо. Щоб не збудити улюблене ними місто раніше, аніж воно того захоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319048
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Ореолла