Блаженний

Яка  це  тайна-скільчилось  життя.
Росте  поет-відтак  стає  кумиром.
Життя  прожити  легко  без  пуття,
Та  дуже  важко  жити  в  серці  з  миром.

Ось  так  і  жив  наставник  наш,поет,
Із  злом  боровся  мускулами  рими.
Віршем  летів,як  та  стріла,вперед,
Пронизував  буття  людське  незримо.

І  були  в  нього  учні.З  них  один
Хотів  творить,як  вчитель,та,братове,
Чи  ти  є  пан,чи  ти  простолюдин-
Не  май  у  серці  темних  улоговин.

Якось  молодик  старцеві  сказав:
"Чому  б  мені  не  йти  в  життя  самому?".
"Не  всі  поради  я  тобі  ще  дав,-
Просив  старий,-ще  рано  йти  із  дому".

Словами  вчитель  учня  застеріг.
Життя  так  легко  ттратити,як  гроші.
Безумця  він  уже  спинить  не  зміг,
Не  встиг  розкрить  сліпі  від  слави  очі.

Вплів  лавр  в  вінок  цей  блазень  в  сутані,
Кричав  вгурті  до  хрипоти  в  горлянці:
"Всі  люди  будуть  кланятись  мені",
Довбав  єством,немов  молитву  вранці.

А  натовп  рвав  і  лють  мотав  в  клубок.
Не  знав  хвалько,що  це,мабуть,розплата.
Зробив  зухвалець  свій  останній  крок,
Коли  прийшов  у  одязі  Пилата.

"Ти  долі  наші  хочеш  розпинать?"-
Мужі  тягли  його  і  волочили.
На  зустріч  цій  озвіреній  юрбі
Йшов  вчитель  із  останньої  вже  сили.

"Щадіть  його,він  зовсім  не  такий!  
Невдаха  він,пробачте  молодому.
Мене  беріть,бо  я  уже  старий,
А  він  нехай  іде  собі  додому".

"Ага,це  ти!Хвалений  розум  твій
Нехай  тебе  від  смерті  порятує!".
Хрестив  ціпок!Шипів  напасті  змій.
Юрба  в  пімсті  скрипить  забами  всує.

Полудень.Жар.Ватага  аж  тремтить
Живим  вогнем  бажання  бичувати.
Моливсь  мудрець  за  них  в  останню  мить
І  серцем  вже  готовий  був  до  страти.

Троянди  квітли,там  де  був  удар,
Пелюстки  мармур  кольором  вкривали.
Скривавлений  топтали  люди  дар,
І  били  в  день  недобрий  той  кімвали.

І  зойкнув  гурт.Сахнулись  всі  назад,
Від  тіла  відійшла  душа  зболіла.
І  стовпище  безбожників  і  зайд,
Осліпле,враз  упало  на  коліна.

Ненатлих  грифів  зграя  не  летить.
Ятрять  від  сонця  промені  червоні.
Лиш  високо  в  розпечену  блакить
Полинув  дух  в  золоченім  хітоні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319093
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Синьогора