Нерви - канати. Хвилини - хвилі у морі.
Так хочеться щастя
збудувати на власному горі.
Кімнати, наповнені снами,
Занадто просторі.
Дивися, як падають зорі.
Memento Mori.
Небо - пустеля.
Під зорями падає стеля.
Холодно й тихо, мабуть, у старому костелі:
Небо проколюють шпилі.
Плеєр плутає стилі.
Краплі замерзлої крові
На диво білі.
Хвилі потонуть у сніжному морі.
Нерви порвуться, застуджено-хворі.
Голос подати накажи мандрагорі.
Послухай...
Memento Mori.
2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319188
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Luna Ravenheart