Знаєш - навіть на Сонці бувають плями.
Віриш - навіть кошмари бувають пророчими.
Допоки сміємося - Всесвіт сміється з нами.
Як тільки заплачемо -
Всесвіт закриє очі.
Ми
Житимемо до смерті -
Хочемо, чи не хочемо.
Ридатимем...
Будемо плакати - до нестями.
Бачиш - десь у верхів'ях тріпоче вітер.
Чуєш - майже-реальності рамки вимкнено.
В останньому подисі раптом захочеш - жити!
Світити в міську напівтишу безсонними вікнами!
...та відспівані мрії хтось чистоплотно викине,
Як викидають щоранку зів'ялі квіти...
2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319189
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Luna Ravenheart