Ось прийду і спечу тобі піцу.
Чи зажарю вареники салом.
Чи станцюю. Яка там різниця,
Якщо здасться того ще замало.
Задля сміху з найвищої скелі
Я пірну у вируюче море.
Та ж, напевно, з твоєї оселі
Повигоню і смуток, і горе.
Я у теплії літнії ночі
Розкажу тобі дивнії речі –
Що у тебе – найсиніші очі
Найнадійніші мужнії плечі.
Ти радієш галушкам в сметані,
Підставляєш вуста для цілунку,
А прокинувшись десь на світанні,
Будеш знову шукать порятунку
Від моєї любові та ласки.
І підеш собі в спокій та тишу.
Ти – приземлений, я – десь із казки,
Щезну, тільки закриєш ти книжку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2012
автор: Ліоліна