Лелеки повертаються додому,
Почувши подихи весняної пори,
Знялись вони –оперезали обрій
Ключами-личурами попливли.
Злетіти би у небо разом з ними,
Піднятися б в простору височінь,
І залишити все позаду: цю чужи'ну
Розлуки, сльози і жіночий біль..
Іду за місто і вдивляюся до болю,
В лелечу і небесну глибочінь
«Візьміть! Візьміть! – кричу, благаю,
Візьміть й мене, додому поверніть.
Чи прийде вже колись ота хвилина,
Така вже виплакана й вимріяна в снах,
Коли простелиться й моя стежина
До рідного порога не в сльозах?
23.02.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319245
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Оксана Семотюк