Все верно. Ты отчаянно молчишь.
Ладони жгут твои не-прикасанья.
Снег на ресницах... мартовская тишь...
И отреченья, словно оправданья,
звучат так убедительно. Ну что ж,
не потревожат зимних вьюг
объятья
тепла чужого.
Жизнь - как медный грош,
или как осень в желтом-желтом платье,
под цвет разлук. Скупые сентябри
хватают за руки, на тонкости запястий
оставив пару шрамов... Не смотри...
Давай считать, что и они... на счастье.....
--------------------------------------
Viter07
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10270
Все вірно.
Ти надірвано мовчиш.
Печуть мої долоні
не-торкання.
На віях - сніг і ...
березнева тиша...
ВідрЕчення –
неначе оправдАння -
звучать так переконливо.
Ну що ж,
не потривожить
хуртовин обійми
чуже тепло.
Життя - як мідний грош,
або як осінь
в жовтому цвітінні -
у кольорі розлуки
стигне вись.
А вересень
на тонкощі зап`ястя
Лишає руни щрамів –
не дивись,
Вважаймо,
що вони такОж...
на щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319268
Рубрика: Лирика
дата надходження 05.03.2012
автор: Ветра