Тане ілюзія в танці світанку:
Сяйвом летить і освітлює сторони.
Міцно тримає свою полонянку
Тяма ясна – в сні вигадує спомини.
Чи пустота це в ілюзії тоне:
Образи, мрії народжує в обрисах.
Може ілюзія бути в полоні -
Не дозволяє відсутності осягу.
Серед пустель оживуть міражі -
Спраглій душі чи дадуть вони спокою.
Змучене бідами десь на межі,
Серце шукає відсутності докору.
Тане ілюзія. Лиш порожнеча.
Страшно і гірко стає на душі.
Навіть в безодні немає вже втечі -
Бо забирає з собою ключі.
5.03.2012 Б.Ц.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319565
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Андрій Гагін