Кажуть, що незаміних людей немає.
Але як можна замінити ту частинку в серці, ті почуття? Взяти і забути?Неможливо!
З часом, звичайно, коли втрачаєш близьку людину, ця біль проходить. Але почуття до неї не зникають. Ти просто звикаєш, що все склалось так, а не інакше. І ти вже не вправі щось змінити.
Спочатку, коли втрачаєш оту «другу половинку» таке враження, ніби від тебе відірвали частинку і туди заходить вітер, наганяючи холод.
А потім ти звикаєш до цього холоду. І той протяг, осідаючи в серці, залишається там доти, доки не зустрінеш іншу близьку людину і вона не заповнить ту частинки тебе.
Протягу більше немає.
Але він не зникає безслідно. Це як застуда – проявляється з часом.
Так, ти відволікаєшся і в тебе все чудово. Поряд з тобою людина, яка готова бути з тобою до кінця життя і робити прекрасною кожну твою мить. Але ти не раз ловиш себе на думці, що згадуєш ті попередні стосунки, почуття.
А хіба не так?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2012
автор: Vit_Ka