Чи це був сон, чи, може наяву
Ти простягнув мені шовкові крила?
Тією ніччю й досі я живу,
Що нас, неначе дикий шторм накрила.
Той серпень зір насипав у серця.
В сузір’ї лева нам було щасливо.
Сп’янила до безумства пісня ця,
Тонка й щемлива, і рясна, мов злива.
І простір був замріяно-пухкий...
Ти поглинав у себе без остачі.
Твої долоні – ніжні пелюстки,
А серце – лева – сильне і гаряче.
Цій ночі не вернутися назад.
Вона одна – для пам’яті скарбниця.
Давно завіяв сніг квітучий сад,
Мені ж і досі дивний серпень сниться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319705
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Лілія Ніколаєнко