Ніч в сузір'ї лева…

Чи  це  був  сон,  чи,  може  наяву
Ти  простягнув  мені  шовкові  крила?
Тією  ніччю  й  досі  я  живу,
Що  нас,  неначе  дикий  шторм  накрила.

Той  серпень  зір  насипав  у  серця.
В  сузір’ї  лева  нам  було  щасливо.
Сп’янила  до  безумства  пісня  ця,
Тонка  й  щемлива,  і  рясна,  мов  злива.

І  простір  був  замріяно-пухкий...
Ти  поглинав  у  себе  без  остачі.
Твої  долоні  –  ніжні  пелюстки,
А  серце  –  лева  –  сильне  і  гаряче.

Цій  ночі  не  вернутися  назад.
Вона  одна  –  для  пам’яті  скарбниця.
Давно  завіяв  сніг  квітучий  сад,
Мені  ж  і  досі  дивний  серпень  сниться…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319705
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Лілія Ніколаєнко