Талантів мають за ніщо -
Таких нікому не потрібно.
А тих цінують, хто в мішок
Напхає грошей дрібно-дрібно.
Насправді хто це Вам сказав,
Що я б хотів зазнати слави?
Те, що захочеш – те вже мав
Невже потрібні ці облави?
Коли до тебе підійти
Не в змозі чергова людина.
«Показуйте тут паспорти»,-
Рече охоронців машина.
Я хочу так жити і далі,
Щоб побут щасливих років
Мене надихав і надалі -
Життя мого лагодить шків.
Щоб маму мою не чіпали
Турботи про гріш на обід.
Щоб завжди до всього ми мали
Ще й захист від горя і бід.
І цього достатньо, радію,
Що саме про скромні дари
Від Бога сьогодні я мрію.
Від мене, що хочеш, бери.
Віддам, не погляну – останнє,
Бо те, що віддав – те твоє!
І зійде ще сонечко раннє,
Віддячить за щедрості Льє*.
* Льє – старовинна французька одиниця виміру відстані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319719
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: Андрій Конопко