Колись я таки спіймаю
своє світло
під звуки сходу
заспаного сонця
я сплітатиму
із себе танці вітру
ігноруючи правила
колись мого
міста.
Падатиму у
вічність космосу
там, де я пізнаю
архе.
можливо,
близькість сонячна
засліпить мої очі
але я усе одно
не бачитиму
темряви.
Sapienti sat.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319736
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2012
автор: del