Не хочеться палити гавань,
Не хочеться втрачати кораблі,
Морем вічним ти зцілюєш рани,
Вказуєш путь у темній імлі!
Не хочеться палити гавань,
Не хочеться губити кораблі,
Грієш любов*ю цей світ...
(вічно п*яний!)
Витягуєш душу мою із петлі!
В душі проростаєш квітками,
Сліпучим вогнем осені,акацій,
По теплій землі босими ногами,
Без шуму,без крику зайвих овацій!
Приходиш до мене рікою,
Водою істини із Дніпра,
Світлою і теплою такою,
Останнім розчерком пера!
Приходиш до мене світлом,
Живою,вічною Любов*ю,
Забутим,теплим,ніжним пітом,
І чистою,новою,кров*ю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319906
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.03.2012
автор: Той,що воює з вітряками