(ніжним Феям Кохання, зі святом)
Я поцілунок ніжний твій,
Що дарувала на останок,
Зорею запаливши ранок,
Вартую в пам’яті своїй.
Нехай років нестримна рись,
Та присмак губ ще відчуваю.
Блаженні пахощі вбираю,
Волосся рік, що розлились
Лілейним шовком простирадла…
А стегон грацію богині,
У серці бережу й донині.
Душа згадавши вмерти ладна!
Мій янгол, відлетів куди?!
Чом згасла ти за виднокраєм,
В хмарках, що висіли над гаєм
І не вернулася сюди?
О, незбагненні почуття!
Кохання полохливі миті..!
Лиш ними, душеньки зігріті
Мирське продовжують буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2012
автор: Осіріс