Я-не Фенікс, я з попелу не повстану,
І не буду жити у віках....
Життя моє- суцільна рана,
Вічність моя в твоїх очах!
я-не Фенікс, з попелу не повстану,
Стрілки вартовими на циферблатній площі по місцях...
Квіткою тремтливою по лезу ятагану,
Життя моє в твоїх руках!
В тобі є щось від Даждьбога,
І від нашого небесного Творця....
Стихійна,як вода Дніпрового порога,
Дитина триєдиного Отця!
В тобі живе його Любов,
Його Тепло І Світло...
Зорею впала в мою кров,
І розчинилась непомітно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320110
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Той,що воює з вітряками