Чогось зібралась в монастир,
та якийсь йолоп надоумив.
Ця думка мучить, як упир,
що випив й так вже вдосталь крові.
Шукаю і знаходжу плюси:
Служіння Богу...без гріха...
не бачу, та не має мінусів
Або ж я зовсім вже сліпа!
І часу вистачить молитися,
"заговорити" всі гріхи,
нарешті вже почну поститися,
по-іншому бачИть світи...
І дума я про безліч книжок
про їхній зміст повний пригод...
Про легкість дня, що йде у тиждень,
Про світ позбавлений турбот...
Ну от, майже готове рішення.
МУЗу кажу: Ну все, іду...
А ВІН трима чомусь сильніш мене
і так солодкО : НЕ ПУЩУ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320143
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Мишель деЛакруа