Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Наталя Данилюк