Сама…

Сама…  сама…  сама…  Іду  у  ніч  із  хати…
Під  березневим  небом  топчу  брудні  сніги…
І  вулиця  пуста…  Що  й  нікого  спитати,
З  яких  життів  минулих  спокутую  гріхи?

Блукаю  по  стежках  холодним  темним  містом,
Непрохана  сльоза  скотилася  з-під  вій…
І  дивиться  згори  блідий  самотній  місяць…
І  сумно  на  душі,  хоч  вовком  чорним  вий…

Замерзли  ліхтарі  в  цей  березень  зимовий…
Так  тихо…  І  мороз  торкається  чола…
Одна…  одна…  одна…  ніхто  не  мовить  слова…
Та  я  ж  сама  себе  від  світу  відрекла…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320234
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: К@труся