Зашпаклюю всі вікна і двері -
В серце доступу більше нема
Я не тямлю, що роблю, не вірю,
а у розум закралась пітьма.
Без надії таки сподіваюсь
і без віри таки я живу...
Кожну ніч і щодня помиляюсь,
проти вітру, та все ж я іду...
Але ж є щось таке неминуче
те, що тягне вперед і веде...
Ти же снайпер, поцілиш тож влучно
точний постріл у серце ввійде.
Наче лань буду битись в обіймах
і тремтіти всім тілом в руках...
За спиною виростуть крила
Серце зникне з грудей, наче птах...
Ти для мене відкриєш цей всесвіт,
ПРОТЯГ в серце зумієш створить
Ти - моя персональна безпечність
Я ЗУМІЮ тебе полюбить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320316
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Мишель деЛакруа