Ривок, стрибок і вже в вікні.
Він вибив шибку, і за мить в кімнаті.
Його кохана марить уві сні.
Бліда, як смерть, і губи синюваті.
Ой, аж перевернулася душа:
-Ти лиш живи! Живи, не смій вмирати!
Ковтни це зілля тричі, не спіша,
Тепер все буде добре, можеш спати.
Почувся грюкіт, шум, кричать:"Лови!"
У двері чоловік її вбігає.
Вона шепоче:"Утікай, біжи!"
Скрипаль в вікно, а чоловік стріляє.
Він все ж утік, та дикий біль в руці,
То вража куля кістку роздробила.
Добро була монетка в гаманці,
Сусідка за монетку залічила.
***
Тим часом у палаці одужує пані молода.
Те, що жінка при надії, гарна новина.
Чоловіка всі вітають, а йому біда,
Бо від люті шаленіє, помсти вимага.
Він відправив жінку у маєток,
А сестрі велів, щоб доглядала.
Посадив обидвох під замок.
Наказав до родів, щоб на турбувала.
А коли пологів час настане,
І малятко з"явиться на світ,
Хай сестра віднесе нагуляне,
І підкине у циганський рід.
Час спливає швидко, як вода.
Дні злітають в спокої й чеканні.
Відшуміла осінь золота,
І забрала теплі дні останні.
Вже у шибку стукає зима,
Посипає снігом у саду.
День настав і вибору нема,
Принесе і щастя і біду.
Бо вона всі сили віддала
Малюку, що в північ народила.
Всю любов, що в серці берегла
Для малятка ніжного лишила.
А сама покликала сестру,
І в останнє рідну попросила:
" Мого сина ти віддай йому,
Тому, що так пристрасно любила.
Тут візьми усе, що в мене є.
Гроші і коштовності, що маю.
Віднеси дитяточко моє
Скрипалю, що так його кохаю.
З словом тим красуня відійшла.
З ангелом у вічність полетіла.
А сестра зібралась і пішла,
Все зробила, як вона хотіла.
***
Вже минуло майже десять літ.
Знову сцена і скрипаль дивує,
Ще дитина, а який політ,
Музика усіх чарує.
Все, що вмів і знав колись скрипаль,
Сина свого вивчив,
Бо талант ще ніхто ні в кого не відняв
По роду дається такий гранд.
А старий женився на сестрі,
Ще молодшу взяв собі дружину,
Бо ж недаром кажуть, що багатії старі
Хочуть молоденьку половину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2012
автор: Lubov71