Ти ніколи не будеш сама,
Ти ніколи не будеш страждати,
Бог – опора твоя і стіна,
З Ним любов ти зможеш пізнати!
Так багато у світі пітьми,
Так багато ілюзій, болю,
Але ти продовжуй іти,
Та співай на божественній мові!
Через терни, гарячий пісок,
Чисті сльози й роки терпіння,
Не здавайся, роби стрибок
вище неба. Любов ж нетлінна!
І тоді розійдуться тумани,
Білим барвом накриють простори,
Твоя віра здійметься у хмари,
В серце Бога, бездонне як море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320383
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: dovira