Хоч весна ,та якось сіро,
На асфальті, на будівлях,
Сивий лютого відтінок,
Б*е по нервах . Нетерпимо.
Геть задрипані машини.
По баюрах, як по мінах
Ляпають багном несміло.
От пишу, без звуку ліра.
Про весну не можна сіро.
О, ось весна прийшла:
Неспіла ,недоспана,
Депресивна.
Макіяж по сну розплився.
Хоч дивись,а хоч вдавися.
Тротуари слизько вбивці
Зустрічають на долівці.
Знов те саме, це ж не діло,
Щось мене закоротило
Ну з початку, сміло :
Березень прийшов несміло,
Я згадав про тебе мила;
Ти мене від сну збудила.
В біло-лютім павутинні,
Віднайшла, розворушила.
І душа, заледеніла, затремтіла:
Ніжним, білим, весняним,
Першим проліском,зацвіла.
Теплих сліз весна хотіла.
Божеволіла, шаліла.
З чорно-білим в бій вступила.
Ось тепер все зрозуміло
Без кохання сіро. Сіро.
До кохання грає Ліра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320628
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: терен юрій