Я дивлюся на наші знімки.
Ми на них такі щасливі.
Негативи старої плівки,
Мить однієї історії.
Згадую наші мандрівки,
Останній погляд на платформі,
І до дирок протерті платівки,
Недограної симфонії.
Я складаю до купи листівки,
Такі гарні, такі кольорові,
Повертаюсь до теї домівки,
Знайомої території.
Проявляються в голові уривки,
І слова твої недосказані,
Зроблені завчасно висновки,
Недоведеної теорії.
Ну а зараз, ми наче вовки,
Бродимо в лісі загублені.
Так і йдуть неперервно роки,
Записані у сценарії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2012
автор: Катерина Пташка