Майстрові вишивки Василю Канделі
Хроніка, хрещена хрестиком,вийшла з-під пальців дідових –
Така ж правдива, як Нестора давнього письмена.
Світ ще не видів такого, світ ще такого не відав:
Гляньте, завмерла історія в позі моделі слухняної,
Випнула стегна і перса на рушникові вона.
Дідів рушник – особливий, дідів рушник – незвичайний.
Дід рахував терпеливо хрестики різних тонів…
І з полотна зиркнув сивий чи молодий-кучерявий:
Обрис Франка чи Шевченка... Дід вишивав, як умів.
Дітище дідових пучок має свої тулумбаси,
Б’є в барабани уяви, хмелить – ну чисто первак…
Голка в руках замість ручки. Пісню підхоплює басом,
Пише історію вправно майстер на тих рушниках.
Виставка – просто надворі, на мотузках для білизни!
Вітер періщить прищепки, старанно рве полотно!..
Наче врожай у коморі, дід накопичив «за жизню»
Скарб – і тендітний, і крепкий, наче дозріле вино.
Виставка ця – як весілля, майстер нагадує свата:
Ловить хвостаті полотна, парує хрещатих півнів!
Щемна Шевченкова хата, пуп’янки, китиці й грона -
Зблискують у заметілі вишИваних рушників.
послухати і подивитися можна тут - http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=B-cBLCh5u5Y
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320740
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: Лариса Омельченко