Ти моє кохання,
Ти тиша вечорова,
Що розчиняє сині тіні,
Та присипляє трави й листя
Під колискову струмочків.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Що розриває в небі свою чорноту,
І, стрімголов проносячись,
Мочить та тріпає кожне деревце,
Поки не стихне у знесиллі.
І жодного звуку,
Лиш печальний крик самотньої сови.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти цяцька,
Яку безжально в грі своїй ламаю,
І з уламків
Зрощую свою печаль безмірну.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти змучена фіалка,
Що від пестощів сонця зів’яла,
Покірна моїм забаганкам.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти прах кохання колишніх коханців твоїх.
Занурююсь у цю гробницю –
В могильник мертвих кохань.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти борода
На чужого чоловіка лиці.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти храм,
І в храмі цім – олтар,
І на олтарі – моє серце.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти пoгaнь.
Хай ця любов в брехні обіймах тебе задушить,
Бо доживсь, що правду бачу у брехні твоїй,
А в чистій правді – брехню.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти жриця,
І у твоїй правиці ніж,
І доля моя – невідворотна.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти череп із рубінами в очницях.
І я тебе кохаю.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Я все стримую себе:
Якби твоя смерть принесла спокій мені –
Я б убив.
Горе мені!
Ти моє кохання,
Ти смерть,
Чорніша чорноти,
Та я тебе кохаю,
Тебе кохаю.
Прийди до мене, горе моє.
------------------------------------------------
Intrigue
Thou art my love
And thou art the peace of sundown
When the blue shadows soothe
And the grasses and the leaves sleep
To the song of the little brooks
Woe is me.
Thou art my love
And thou art a storm
That breaks black in the sky
And, sweeping headlong,
Drenches and cowers each tree
And at the panting end
There is no sound
Save the melancholy cry of a single owl
Woe is me!
Thou art my love
And thou art a tinsel thing
And I in my play
Broke thee easily
And from the little fragments
Arose my long sorrow
Woe is me
Thou art my love
And thou art a weary violet
Drooping from sun-caresses.
Answering mine carelessly
Woe is me.
Thou art my love
And thou art the ashes of other men's love
And I bury my face in these ashes
And I love them
Woe is me.
Thou art my love
And thou art the beard
On another man's face
Woe is me.
Thou art my love
And thou art a temple
And in this temple is an altar
And on this altar is my heart
Woe is me.
Thou art my love
And thou art a wretch.
Let these sacred love-lies choke thee
For I am come to where I know your lies as truth
And your truth as lies
Woe is me.
Thou art my love
And thou art a priestess
And in thy hand is a bloody dagger
And my doom comes to me surely
Woe is me.
Thou art my love
And thou art a skull with ruby eyes
And I love thee
Woe is me.
Thou art my love
And I doubt thee
And if peace came with thy murder
Then would I murder.
Woe is me.
Thou art my love
And thou art death
Aye, thou art death
Black and yet black
But I love thee
I love thee
Woe, welcome woe, to me.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320757
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 10.03.2012
автор: Роман Колесник