Вона з'явилася з нікуди,
Як подих теплої весни,
Коли ще снігу було всюди.
Як квітка серед лютої зими.
І все заграло різнобарв'ям
У сірому його житті.
Вона неначе зірка рання
Всі освітила його дні.
Він вже й забув, що можна так любити -
Відверто, щиро, аж до забуття.
Та їй вдалося знову поселити
В його душі порожній почуття.
І він ожив, неначе відродився
Від ласк й тепла її тендітних рук.
Від порожнечі-сну раптово пробудився
Щоб знов відчути неземного щастя смак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2012
автор: Рижулька