* * *

Натішився    в  розбещених  обіймах…
Закидане  камінням  ластівки  гніздо
Вже  неживе…  Невтомна  хтива  відьма
Вже  ллє  наступному  своє  «Бордо»
І  ти,  дурний,  куди  поліз  у  пащу,
В  провалля  ненажерливих  спокус?
Запродав  душу…І  вона,  пропаща,
Блукає  без  надії…  Не  боюсь,
Що,  втративши  ці  залишки  «свободи»,
Зневірений  та  випитий  ущент,
Ти  приповзеш  до  нескінченних  сходів,
Які  вже  не  пройти…  І  вартість  –  цент
Усіх  твоїх  спаплюжених  історій,
Примарно-невиразних  почуттів…
Я  не  боюсь.  Бо  ти  щасливий  в  горі.
Адже  це  саме  те,  чого  хотів?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321010
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: Александра Жукова