Я лишаюся один,
Завжди один.
Самотній.
І хто винен в самотності моїй,
Як тільки я в ній винуватий.
В цьому лиш моя вина.
В світ свій нагло нікого не пускаю.
Мабуть шукаю ідеалу?
Але воно так не буде ніколи.
Ніхто нездатен стати ідеалом.
Бажаю поштовху в житті,
На опанування всіх стихій не ідеальності людей.
Щоб було бажання жити
І радіти потім,
Що час даремно не провів.
І полюбив не випадково
Там когось,
Бо всі когось по завжди люблять.
Щоб не здавалось мені це все схожим
На слова завжди буденні
– так треба, так всі роблять.
Я так хочу любити…
Я так хочу кохати…
Невже та доля моя настільки одинока,
Що не знаходить мені пари…
Коли я так мрію покохати…11.03.12р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2012
автор: Василь Великий