По сн́ігу босими ногами
Ішла заквітчана весна.
Понад крутими берегами,
Старими битими шляхами
До твого серця йшла вона.
Чи бачив хто – ніхто не бачив.
За нею танули сніги.
В ріку бездонную неначе
Вони збігалися, одначе
Перебрели за береги.
Ти спав, напевне, цілу вічність,
Збирав у серці мрії-сни,
Немов дерева кільцерічність.
Така банальна прозаїчність:
Ти знов проспав прихід весни.
Через роќів, мабуть, багато
Ці сни ще ляжуть на папері.
Коли продовжувала спати
На все село остання хата,
Весна постукала у двері.
11.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321182
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Анастасія Витрикуш