Одного дня прокинувся поетом
Приберезневий місяць-повень.
Нахлинула натхнення повінь,
Завесняніла в танці піруетом,
Зазеленілася в душі,
І народилися вірші.
Та й розлетілися довкруг фальцетом.
Неначе дощ, упали в ноти,
Хоча зима і була проти.
Вона стояла темним силуетом,
Вони ж втекли крізь її пальці,
На струни випали скрипальці
Та й розцвіли духмяним вітру летом.
Надходив ранок-засвітанок.
Пан повен місяць в небі танув.
Щоб повернутися, кидав монети.
Весна збирала їх мерщій
З землі. А то були вірші.
З весною ранок їх співав дуетом.
10.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321183
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Анастасія Витрикуш