Тебе уже нема.Тебе забрало небо.
А у душі пітьма.Не говоріть,не треба.
Не люблю я жалю.В словах у вас не щирість.
Подібна хришталю,ось ця брехлива милість.
Чого не вберегли,коли ще було можна.
Ось влада ви яка,що на "усе спроможна".
Вам гроші тільки дорогі,за них і сатанові-душу.
А я тепер в неправді,весь вік прожити мушу.
Я більше не почую голос твій чарівний,
І завжди ласкавий,милий і негнівний.
Більш не заствітиться на дисплеї:"Тато",
Та ще на волі ті,що мають буть у гратах.
Можливо і колись,я таки взнаю правду.
А поки подивлюсь на владу-клоунаду.
12.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321235
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Катерина Пташка