Дівчинка укрита темною постіллю пізньої Осені. Дівчинка - помста.
Ніч вкриє твої поснулі органи. Поки ти спиш, морозними склепами золотого цвинтару блукаючи, зорі напиваються запахом твого волосся.
Обережно підіймаєш зів'ялі квіти з фарфорових стель. Ходиш по стінам.
Ніч, мов день.
Хвилини загубилися у постелі.
Затерті джинси. Затерті й твої слухові рецептори.
Слухаючи Нірвану втрачала зв'язок із дійсністю. Випивала до дна денну норму/дозу музичного накотику.
Далі сон.
Горбаті дахи будинку тихо скрипіли під твоїми ногами. Співала разом із кі(и)шками. Ніч засинала від твоєї колискової. Втомлене небо посміхалося.
Після цього ти вбивала мене/ніщо пострілами своїх очей. Кажу ж, дівчинка - помста.
Бруківка пашіла ароматом пізніх яблук. Проводиш руками по землі. Збираєш відбиті зорі у водах Дунаю.
Вони змиють солодку кров на твоїх руках.
Тунелі десь там - (за дном) звиваються зміями поміж твоїх пальців. Покровителька.
На твоїх віях завмирав перший іній.
Віяло першим зимовим холодом.
Ти ще молода. Часу ще багато.
Дівчинка-помста. Дівчинка-весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321310
Рубрика: Поетичні афоризми
дата надходження 12.03.2012
автор: Bodya Caulfield