Ангел

Сьогодні  ввечері  я,  як  завжди  сидів  на  балконі  і  спостерігав,  як  на  місто  опускається  ніч.  Аж  раптом,  я  побачив,  як  до  мене  підійшов  мій  давній  друг.  Колись  він  часто  приходив  до  мене,  коли  сонце  ховалося  за  обрій  і  ліхтарі  один  за  одним  запалювалися.  Він  мав  кучеряве  руде  волосся,  блакитні  очі,  його  лице  було  засіяне  веснянками.  Але  щось  сталося  з  ним...  ні,  він,  як  завжди  був  одягненим  в  лляну  сорочку,  руде  волосся  було  охайно  розчесаним,  але  його  очі...  Вони  були  такі  ж  як  і  в  день  нашої  останньої  зустрічі.  Він  допоміг  мені  підвестися  і    ми  з  ним  попрямували  у  будинок.  У  будинку    він  скинув  плащ  і  я  застиг  від  здивування,  -  його  крила  були  зламані.  Щось  тяжке  стало  мені  у  горлі,  я  не  міг  сказати  ні  слова,  лише  дивився  в  його  блакитні  очі.  Я  взяв  його  руки  в  свої  і  ще  довго  мовчав.  Потім  я  зміг  видавити  із  себе  лише  одне  слово:  
-  Чому?  
-  Я  не  знаю,  -  відповів  він,  -  я  йшов,  а  вони  спершу  сміялись  з  мене,  та  я  не  звертав  уваги,  а  потім  вони  накинулися  на  мене  і  почали  мене  бити...
   Вперше  я  побачив  у  ньому  цю  дитячу  розгубленість  і  невинність.  Я  не  знав,  як  зарадити  йому,  як  помогти  і  від  цього  мені  ставало  ще  гірше.  Через  деякий  час  він  взяв  мене  за  руку  й  повів  на  дах  будинку.  Ми  ще  довго  дивилися  на  зорі,  як  колись  ми  показували  один  одному  різні  сузір'я,  а  потім  ми  змагалися,  хто  більше  сузір'їв  знайде.  Потім  я  обережно  спитав  у  нього:
-  Що  далі?  Ти  залишишся  зі  мною?  
-  Ні.  -  коротко  відповів  він.
-  Але  ж...  -  почав  був  я,  та  він  перебив  мене.
-  Я  прийшов,  щоб  попрощатися  з  тобою,  я  лечу  звідси.
На  моїх  очах  блиснули  сльози,  я  був  вкрай  засмученим  цією  звісткою.  Я  кинув  погляд  на  те  місце  де  він  стояв,  та  його  там  вже  не  було.  Він  стояв  на  краю  будинку,  його  довге  волосся  розвіював  вітер,  він  повернув  до  мене  свої  очі  і  я  помітив  у  них  щось  зовсім  нове,  те  чого  я  раніше  не  зустрічав  у  них  -  це  був  страх.  Його  пересохлі  губи  ледь  помітно  поворушилися  і  я  почув:  "Прощай...".  Потім  він  зістрибнув  з  краю  і  зник,  через  деякий  час  я  побачив,  як  він  злетів  високо  в  небо.  "Прощай!"  -  прошепотів  я  своєму  другу-ангелу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321347
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: TheShadow