(вибачте за запізнення)
В мерзлих аркушах рівнини,
Пише Зимонька картини.
Крізь змережене вікно,
Я дивлюсь на полотно:
Кіт лютневий – сніжний ранок,
Приюжив з полів на ганок,
Замурчав рипким сонетом.
На дорозі, переметом
Розпушив свого хвоста:
Від паркана, до моста.
В сонцеяві, на городі,
У оголеній свободі,
Між лілейності берези,
Калинові сяють фрези.
Мов корали у журі,
Зголоднілі снігурі
Прагнуть льодяного трунку.
На тополі, вітер струнку,
Ніжить млосним перебором.
Горобці чубляться хором,
У котячому хутрі.
Та бринить вже на вістрі
Бурульок, Весни примара…
За вікном, квачем мольфара
На незайманій пастелі,
Пише Зимка акварелі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321381
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Осіріс