Переддень.

Спини́ся  сві́те  вбо́гий,  хоч  на  мить.
Прися́дь  на  свіжоско́шену  трави́цю.
У  сту́дні,  по́руч,  зачерпни́  води́цю,
Бо  час  од  кро́ві  ру́ченьки  умить.

Нехай  осту́дить  землю  тишина́,
Ося́де  дим  і  гуркіт  канона́ди,
Розвіє  степом  пустоцвіття    вла́ди
Й  спаде́  розбрату  чорна  пелена́.  

Пони́кне  правд  помі́сних  ку́ций  стан,
Замовкне  жеб  захла́нного  проро́ка,
а  на  межі́  добра́  і  зла,  широ́ко,
помі́р  Любо́ві  розпростре́  сава́н.

Уже  проби́вся  па́ріст  молоди́й
На  зга́рищі  неві́льної  годи́ни.
Уже  ясні́ють  безпросві́тні  дни́ни.  
Та  во́ля  невгамо́вна,  рве́ться  в  бій.

(Завтра  вибори?  
Ні.  
Сьогодні.  
Вже.  
Щодня.)  

серпень  2011  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321500
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Андрій Чернівець