я небом захлинаюсь. це можливо?
я пригортаюсь тілом до землі.
не припинити. ні. бо без зупину
я розлітаюсь в сотні тисяч зір.
під моїм сяйвом плавають планети,
чиясь на мене вказує рука.
для когось муза чи маяк, гріх чи сюжети.
насправді так банально, я - життя.
мов намистини, падаю в долоні
цього "ніщо". яке не має дна.
заради миті, повної любові,
згораю вічністю щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321643
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: стася лисиця