Часу вдосталь є, та нікуди піти...
Я лягаю спати знов о п'ятій...
Прокидаюсь спозаранку в самоті
У німій, безпомічній кімнаті...
ПР: Шукаю дивним поглядом опору...
Нічого не знайду. Даремно все.
Натуру вкрай невиліковно хвору,
Здається, скоро зовсім рознесе...
Часу вдосталь є, та нікуди піти...
Пролітають дні, за ними ночі...
Я укотре прокидаюсь в самоті
І мовчу, прикривши пледом очі...
(11.03.2005.№5)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2012
автор: Вадим Косарєв