Полоскали верби у водичці коси,
Заплітали гілля у чудні вінки.
Соловей-аматор, тенор стоголосий
Чарував у небі зніжені зірки.
На своїм серпанку, місяць розімлілий
Колисав хмаринку, стомлену удень.
За зорю червону промінець несмілий,
Заховав початок вранішніх пісень.
Відчайдух-вітрище розгойдає віття,
Розплете віночки – помахом руки.
Затріпочуть в небі зірочок суцвіття
І розбудить сонце заспані думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321901
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: Любов Чернуха