А ви пам'ятаєте, як у дитинстві
Горнулись до тата в обійми гарячі?
А усмішку мамину – ніжну, іскристу?
Так щиро серденько раділо дитяче…
Ви знали тоді, що усі колискові –
То мамині вічно недоспані ночі?
Ще стільки приховують ласки й любові
Утомлені батьківські руки робочі…
Напевно, забули?.. Тепер ви дорослі,
Тернистим шляхом в самостійне життя
Сміливо крокуєте, часто – на осліп…
Але ж, зрозумійте, нема вороття!
Нездійснені справи, щоденні турботи,
Кар’єра, покупки, собака, машина…
Та часу бракує, (чи обмаль охоти?)
Щоб зрідка навідати власну родину.
Батьки ж бо не вічні, і поки є змога,
Згадайте про них, бо сім'я – найцінніше,
Що має людина, дарунок від Бога…
Ви згадуйте їх… якомога частіше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321997
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2012
автор: Ilsa