Голубонька сизокрила!
Чом так низько сіла?
Поскоріш змахни крилами
І здіймися над садами.
Облети свій рідний край ,
Облети із краю в край,
І поглянь, поглянь повсюди –
Скрізь народ. Де ж ділись люди?
Агов! Люди, озовіться!
І від злості не кривіться.
Всюди гордість, заздрість, пиха.
Знайте люди: буде лихо.
Схаменіться, люде, люде!!!
Скоро горе усім буде.
Покайтеся, повиніться
І до Бога поверніться.
Покайтеся і не гайте,
Усі в світі люди знайте:
Скоро, скоро вже гряду.
Грішний світ судить прийду.
Скоро, скоро вже прийду:
І на радість, й на біду.
Доки б’є іще джерельце,
Омий в ньому своє серце.
Не забудь омити й душу,
Бо труситиму, як грушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2012
автор: Лобов